.autumn is coming.

Якось так несподівано увірвалась в моє життя чарівна Осінь.
Я ще не знаю, які подарунки приберегла вона для мене.
Сумно було відпускати з своїх долоньок літо і водночас розуміти, які почуття і яку відповідальність беру на себе з початком нового навчального року.
В мене щеміло серце, коли відчула гарячий дотик руки маленької першокласниці Марічки.
Відчувалось хвилювання батьків, що наростало з кожним кроком.
Очі повні сліз і порухи сповнені хвилювання.
А ми ж колись були такими...
Все минуло наче плівка на екрані. З досадою згадуюється моє офіційне Найперше вересня.
Лив дощ, батьки з парасольками і велетенські банти на голові.
Якісь незрозумілі люди і... почалося=)
Сьогодні ж досі не можу повірити, що це вже останній рік у школі.
Тішусь)
А поки нечутно осінь фарбує листя на деревах, а у парку моя улюблена лавочка все ще самотня...я чекатиму на теплі ранки бабиного літа.
І відчуватиму: Осінь йде...