Тільки побачивши душу, я намалюю очі....

Франція. 1919 рік. Після війни країна опинилась на межі бідності, вона скута нічними пристрастями, суєтливою метушнею держслужбовців. Та на високому п'єдисталі слави стоїть Пікассо: він популярний, його картини заслуговують неабиякої похвали, не те що картини якогось художника-експресіоніста Модільяні...хоча, це зовсім не так...
Сподобалось те, що фільм є біографічним. Після перегляду я глибше познайомилась з творчістю Амадео Модільяні та його короткою біографією. Короткою, тому що прожив він зовсім небагато - 35 років. У його творчий доробок увійшло немало картин, на багатьох була зображена його дружина Жанет, яка була, так би мовити, музою Модільяні...
" - Отче, я закохана. Це гріх?
- Ні, гріх - це тоді, коли не вмієш кохати... "
Фільм наповнений пристрастю, ніжністю, реаліями тогочасності і звісно - трагічним коханням. Настільки важким психологічно і емоціональм закінченням, що я не могла стримати сліз...Ось і картина художника, що був визнаним лише після смерті, я думаю, що вони варті уваги:
"Аліса", як бачимо Модільяні надавав перевагу видовженим, вертикальм формам. Це художник запозичив у таких відомих особистостей, як Парміджаніно і майстра італійського Ренесансу - Ботічеллі.
В 1928 році картина була продана Датському державному музею, де вона знаходиться і до сьогодні.

Наступним фільмом про незнаного митця, творчість якого я щойно відкриваю для себе, став фільм "Фріда"
Фільм є також біографічним і розповідає нам про життя
мексиканської художниці Фріди Кало, яку зіграла Сальма Хайек.
Фріда була дружиною Дієго Рівери, якщо пам"ятаєте такого мексиканського скульптора, живописця, політичного діяча. Жінку спіткала трагедія, адже в юному віці вона вже потерпала від невиліковної хвороби, що потім призвело до того, що жінка була прикутою до ліжка...
Найперше дуже втішила гра акторів, Сальма передала всю емоційність, колоритність персонажа. "Для чого мені ноги, якщо я маю крила?.." - говорить художниця... яка досягає того, чого бажає, яка терпить біль і знущання, але силою волі малює і далі картини...
Грим, декорації, саундтрек - це принесло неабияку славу Джулі Теймор, режисеру цього фільму, вона була нагороджена Золотим глобусом та Оскаром, а також премією Британської академії. Фільм, направду, красивий і заслуговує похвали...
Якщо бажаєте добре провести час - подивіться ці фільми, але якийсь незначний тягарець емоцій і спустошення дивитися на глядача після закінчення перегляду...

Сутінки

Нещодавно, переглядаючи найочікуваніші фільми 2008 року, я натрапила на фільм, який чекали усі тінейджери та прихильники "Сутінкової саги" американської авторки Стефані Майер.
Перед тим, як переглянути фільм, я вирішила прочитати першу книгу за однойменною назвою "Сутінки". Вирішила тому що, усі сайти присвячені книзі і фільму, були переповнені схвальними вигуками і дописами фанатів, яких, скажу я вам, не так вже й мало.
Книга мені сподобалась, враховуючи те, що розрахована вона на певне вікове коло. Романтично і готично, заворожуюче і заморожуюче...Ой, не буду тут спекулювати словами, а розкажу про зміст першої книги.
Сімнадцятирічна дівчина Белла Свон переїжджає із сонячного Феніксу жити до батька в холодне, вічнозелене, маленьке і навіть примітивне містечко Форкс. Змалку Белла страждає на погану координацію, тому завжди спотикаєтся, падає, часто соромиться =)
Але...незважаючи на те, школа і усі її мешканці зустрічають її тепло та привітно. Вона викликає зацікавлення у сильнішої статі, проте...їй довподоби холодні, дивні, білолиці...люди. Не дивно, мабуть. Не буду розповідати про інтриги, що вплітає Майер у книгу, але враження після прочитання у мене були досить позитивні. Перейнялась атмосферою неземного кохання, забороненого плоду...ну, ви зрозуміли.
Щодо екранізації вампірського роману. Мушу визнати, що краще книгу читати після, а не до перегляду фільму. Адже режисери не вклали тих емоцій, яких би хотілось.
Проаналізую трішки фільм.
Актори:
Роберт Паттісон, що раніше "засвітився" у ролі Седрика Дігорі із Поттеріани перевтілився у образ вампіра - Едварда. Роль він зіграв блискуче. Погляд, усмішка, голос (в оригіналі звісно) - прекрасно, а от гримери перестарались. Яскраво-червоні губи і забілені вилиці виглядали не зовсім готично, радше...гм...екзотично.
Беллу зіграла молода, амбітна, і навіть скажу, перспективна акторка - Крістен Стюарт. В інших фільмах, за її участю, спостерігалась доволі непогана гра, чого я не помітила у "Сутінках". Синці під очима і обличчя, що позбавлене емоцій, мабуть, змусило не одну фанатку скрикнути: "Ну, чому я не на її місці? я б була кращою ...для Едварда" :-)
Інші герої-вампіри:
Підібрані добре, але чогось їм бракувало.
Розалі, що витончена і прекрасна у книзі, леді, що вражала своєю красою кожного - виглядала зіпсутою блондинкою, з невдалим макіяжем і приліпленим париком, яка аж ніяк не зачаровувала маніжністю і жіночністю, а навпаки - викликала невловиме роздратування.
Еліс - маленьке, ніжне янголя, яке бачить світ в рожевих окулярах. Зіграла чудово, лише б побільше її було у сюжеті фільму, вона б однозначно зробила його яскравішим. Особливо запам"ятався епізод гри в бейсбол. Хто пам"ятає вже фільм? Пам"ятають швидше ту елегантну подачу ніжкою)
Карлай, Еммет, Джаспер - молодці. Не можу про них говорити, адже їхніх характерів я не побачила.
Окреме задоволення спостерігати за злими вампірами - Лореном, Джеймсом та Вікторією.
Сюжет міг би бути кращим, після усіх вампірських екшенів - цей виглядає милою мелодрамою, спрямованою на розігріття жіночих, або краще сказати: дівочих сердець.
Музика, що супроводжувала фільм - вже міститься в мене на комп"ютері. Вона чудова...Це тішить, як і тішить те, що добро завжди перемагає зло.
Приємного усім перегляду. Думаю, що ці дві години додадуть вам насолоди.