This is Halloween!

Гелоуін - величезна можливість отримати багато позитиву протягом темної осінньої ночі. Діти переживають радісне хвилювання від переодягання, поїдання шоколаду та цукерок і, звичайно, від відвідування гелоуінських костюмованих вечірок. Щоб виманити солодощі, є один спосіб - злякати усіх у тремтячу від страху ніч :)
Частувальне меню може містити кров"яний журавлиний сік, шоколадну сітку павука, чи пальці мерця (гладеньке, трубчасте тістечко, що зазвичай поливають полуничним джемом).

Якщо ви збираєтесь святкувати Гелоуін, не забудьте вдягнути костюм примари, перевертня чи відьми. Вашим сусідам це має сподобатись=)
"Цукерки, або смерть?" - бажаю вам гарно повеселитись, але т-с-с....

Не забудьте перед святкування глянути "Жахи перед Різдвом" Тіма Бартона.
Сподіваюсь плей-лист мульту надихне вас на нові шедеври цієї по-осінньому тремтячої ночі.

можливо, це не те, чого ви очікуєте...

... але мій блог перетворюється в чернетку, списану моїми думками, продірявлену сильним натиском ручки, заляпану чорним і червоним чорнилом, а подекуди...солоними краплями дощу, так...дощу.

Я маю Тебе.
Прийшовши додому, відчувши всі погодні протиріччя, замерзши зовсім...мене чекала філіжанка гарячого чаю, Твоя ніжна посмішка й тепло, що Ти випрмінюєш. Ти - моє сонце, та ні...Ти - гарячіше Сонця. Ти ніколи не ховаєшся за хмарами, не затримуєшся на іншому континенті в нічний час, палаєш любов"ю до всього, що тебе оточує.
Неважливо, скільки часу Ти думаєш про мене, скільки турботи у Твоїх очах, скільки докору...
Я ж бо добре знаю, що Ти ніколи не збайдужієш до мене, природні інстинкти це заперечують.
"Коли ти, думаючи, що я не бачу, повісила на холодильнику мій перший малюнок, у мене з'явилось бажання малювати.
Коли ти, думаючи, що я не бачу, готувала торт на мій день народження, спеціально для мене... Я зрозуміла, що дрібні речі теж можуть бути винятково важливими.
Коли ти, думаючи, що я не бачу, молилась, я теж повірила в існування Бога, з яким завжди можна розмовляти.
Коли ти, думаючи, що я вже сплю, цілувала мене, я зрозуміла, що любиш мене.
Коли ти, думаючи, що я не бачу, зрошувала свої очі рясними сльозами, я зрозуміла, що часом стаються прикрі речі, але сльози допомагають.
Коли ти, думаючи, що я не зауважую, посміхалась, і я хотіла бути люб'язною й увічливою, як ти.
Коли ти, думаючи, що я не бачу, переживала за мене, і я хотіла бути собою.
Коли ти думала, що я не бачу, я все бачила, тож дуже дякую тобі за все, що ти робила, думаючи, що я не могла цього бачити"

Колись я скажу це тобі, але зараз не час.
Ти найдорожче і найцінніше, що в мене є.
Мені прикро і дуже соромно, що змушую Тебе плакати іноді.
Тоді Ти стаєш такою ранимою і мені так боляче, що лише моя подушка довгими ночами знає, як сильно я переживаю за Тебе...
Ти так часто посміхаєшся і віриш в те, що все буде добре.
І я вірю, заради Тебе.
Прости мені, бо я не гідна зватись Твоєю дочкою...
Поки не пізно, прости за все.
І завжди знай: я люблю Тебе...

P.S.: і який би діагноз не поставила лікарі, Ти завжди будеш зі мною. Навіть зараз...я заплющую очі, і згадую.
Твій дзвінкий голос: "Дівчинка маленька, чорні оченята. Ти моя красуня, ти моє курчатко..." Я, ще зовсім малеча, дзвінко сміюсь і стараюсь перехопити Твій серйозний вираз обличчя. Потім зриваю з себе теплий плед і міцно обіймаю Тебе. Ти не сердишся, хоч на годиннику вже далеко за північ. Ти всміхаєшся, гладиш мене, я просто слухаю, як стукотить Твоє серце...
- Я люблю тебе, мам...
І любитиму всю свідому частину свого життя...

"трішки нас"

От і зупинилось бабине літо на порозі моєї квартири, легенько смикає й витягує мене на свіже повітря. Ще так недавно квітувало літо, а сьогодні багряно-жовті хризантеми стоять у вазі, та на душі, безперечно, - весна. Вона так нестримно несе мені вперед, не даючи й на хвильку зупинитись.
Це сни, чи реальність?
я мрію, чи живу?
маячня.
буденна реальнсть повертається із стуком в двері.
Банальне "хто там?" - у відповідь нетрадиційна тиша.
Я замикаю двері, впускаю тебе в свою душу. Гарячим струменем б"є дощ, безбарвна тиша, окрім стукоту важких дощових крапель по шибках.
маячня...маячня.
Там, там, там, тільки там, де нас нема. Там не падає зима. Тільки там, тільки там де нас нема. З неба. Там, там, там, тільки там, де нас нема. Там не падає вона. Тільки там, тільки там де нас нема ...
Вдихаю повітря, що наповнилось запахом кориці, а на землю опускається рожевощокий вечір. Пожовкле листя, наче навмисно шурхотить так легко, що стає соромно за гучне стукотіння серця. Відкриваю парасольку, відчуваючи, як повітря насичується озоном.

А на душі квітує весна...