Фільм, знятий за мотивами ГП

Мабуть, той хто народився-виростав у 90-х не міг не зіткнутись з творчістю Роулінґ. Її книги змусили читати мільйони дітей, зібрали мільйони фанів по цілому світі, принесли величезні статки письменнці, живуть в серцях тих, хто їх читав. Для мене "Гаррі Поттер" був своєрідною казкою, що допомагала жити серед сірих буднів. Потім, коли 7 книга закінчилась, а рюмсання фанів поступово втихали, і прохання до авторки написати наступну книгу - теж, усі злякано спохватились робити щось, щоб залишити "Гаррі Поттера" на вершині популярності.
Звісно, після книги, що створила сенсацію у світі, прийшла черга знімати фільм.
Нещодавно я відвідала екранізацію 6 книги "Гаррі Поттер та Напівкровний-принц". Признатись чесно, я була неприємно вражена. Ні-ні, моментами все було кумедно і весело, але так...немагічно.
Сюжету книги я не простежила, мало того: сценаристи додали купу вигаданих епізодів, що ніяк не підходили до характерів героїв.
1. На початку фільму ми бачимо Гаррі, що вештається бозна-де (а що йому Волдеморта боятись-вдома сидіти, нє?) дівчину, з зачіскою а-ля "я катілась с самасвала, тармазіла галавой", що начебто заграє з головним героєм.
2. Невпевнений Редкліф трохи потішив мене у цьому фільмі. Найкумеднішим він був, коли випив зілля Фелікс-феліціс (похорони Араґоґа), навіть спромігся видати ту посмішку, в яку я була закохана у перших трьох частинах. А його стосунки з Джіні...ну, це окремо.
3. Бонні Райт. Все ж мені хочеться запитати, який інтроверт вибрав Бонні Райт на роль Джіні Візлі - відважної, сміливої, вольової, енергійної, непосидючої, впевненої в собі, привабливої дівчини, га? Чи це мені тільки здалось, що її гра - рівня чайної ложки. І який естет придумав цю сцену з зав"язуванням шнурків на кедах Редкліфа??? Я була в шокови. Такого я не чекала. Менше було б отих сюсі-пусі, було б краще. Я впевнена. А то - надворі війна й постійна загроза, а вони бігають одне за одним в очереті...о, про очерет.
4. Біганина в трясовині, або який з Єйтса режисер.
Ні, я все розумію: бюджет невеликий, фантазії мало...але що це? Смертежери вриваються до Барлогу, Гаррі біжить за ними очеретом, Джіні за ним, йой...романтика. А Барліг уже все - горить. Смертежери зникають, добре що хоч акторка, що грала роль Моллі якось гарно передала своїм виглядом почуття. І що це...хід конем? Не розумію...
5. Стосунки у фільмі. Людям, котрі знялись у цьому фільм категорично заборонено грати закоханих, окрім Руперта та дівчинки, що грала Лаванду. Їхня пара була чудовою, Рон під дією любовного зілля був кумедний, як ніколи. Лаванда з її фірмовим: "Рончику-бончику" молодчинка. А от щодо: Гаррі+Джіні та Маклаґен+Гермі+Рон - я не вдоволена. Хоча чому...мені сподобалось, як Маклаґен облизував пальці...гм, та зараз не про те. Герої були нудними, розвитку почуттів я не простежила ні у кого. Просто так мало бути. Ні з того, ні з сього. Так мало бути, ніхто й не сперечається: за книгою так би мало і бути, а от за фільмом...могло б бути краще.
6. Дамблдор. Що вони зробили з фінальною сценою - в голову не вкладається. Все було настільки недоладно, що й говорити нема про що. Особлива подяка українським дублерам. Дамблдор розмовляв, наче телеведучий каналу "Сільські вісті", а Герміону, мабуть, озвучував 12-річний хлопчик, хоча почути "файненько" від Геґріда було дуже добре.
Ну і те, що сподобалось.
1. Руйнація мосту у Великобританії. Хороші спецефекти, добре показана маса людей, що страждає від дій смертежерів.
2. Слизоріг. Хороший актор, дебютував у епопеї на браво! Оплески в студію. Добре придумана ота сцена, де він віддавав спогад Гаррі. Про рибку, що була подарована матір"ю хлопчика. "На кришталевій воді гойдалась пелюстка лілії, коли вона доторкнулась дна - перетворилась у маленьку рибку. Це були прекрасні чари, Гаррі... Та одного разу я прийшов додому, і рибка щезла... в той день твоя мама..." - просльозило. Браво!
3. Том Фелтон. Мабуть, треба було перейменувати фільм на "Драко Мелфой та Щезальна шафа". Актор так чудово продемонстрував свої здібності, що йому повірили всі. Це було...дуже добре. Він грав й до цього чудово, але тепер - Том виріс і може пишатись своєю роботою. Це було чудово.
4. Руперт Грін та квідич. Милий, кумедний, добрий... його репліки ще й досі дзвенять у голові і викликають посмішку. О, ще Евана Линч - молодчинка. Тільки її було та-аа-к мало.
Макґонеґел: - Скажіть, чому, коли щось трапляється, ваша трійця завжди поруч?
Рон: - Професоре, я собі задаю це питання уже 6 років!
А те, як він кумедно грав свої "закоханості" - усміхнуло. Молодець, так тримати.
5. Алан Ріман та Бонгем-Картер - чудесно. Епізодично, але феєрично. Дуже миттєво, зате талановито. Сподобалось все. Молодці.
6. Сцена біля мертвого Дамблдора. Запалені палички, зняті крупним планом заплакані обличчя дітей - це було дуже хвилююче. Сподобалось, викликало багато емоцій. Музика...чудова. Виграшний момент.

Загалом, дивитись можна, а фанам - треба. Вибачте, якщо змучила вас своїм дописом, але це ще не все...от пригадаю ще, допишу...:р