.memories.

До тебе йшла крізь сльози й розчарування самотня вбивця неприборканих ілюзій.
Відчувала твій біль і насолоджувалась ним. Жадала тебе до безтями, тим не менше - вона вбила. Ти ж бо не знав, що ім"я їй- Любов.

Реквієм до листопаду зривався з твоїх уст, коли мимоволі проходив одиноким парком. Самотня лавочка, повна відсутність себе... тобі відчайдушно хотілось жити, а натомість що ти отримав? Паросток надії в серці, що був зітканий з павутини бабиного літа...

Місячне світло лилось через просторі вікна твого будинку. Ти не спав, думав про минуле, теперішнє, майбутнє. Вірив у те, що не втратив віри. Надіявся, що не розучився надіятись і мріяти.

Фальшивою посмішкою вітався із знайомими, неприхованою злістю дивився на тих, хто заважав. Непривітним поглядом проводжав нав"язливих і непроханих гостей, ти хотів бути таким ж одиноким, як місяць у хмарному небі. Ти ж бо забув, що там, між хмарами, міріади зірок, що світять для тебе.

Сольоний присмак на губах. Це не твої сльози, ні-ні. Це плакало небо - останні пориви осені. Йшла зима, сніжна, груба володарка землі. Знову завмер паросток в серці. Він поринув у зимовий довгий сніжно-білий сон. А ти...ти давно спав...а поки ти спав...

Лякаючись неочікуваної свободи, вмиваючись росою, ніжачись у променях сонця, проростала вона наче квітка. Її викохали вмілі руки і добре оберігали від ядучого болю. Вона вибігала в сніжне поле, падала і робила "ангеликів", заливаючись сміхом. Тоді повітря наповнювалось дзвіночками радості. Вона часто бачила самотню вбивцю неприборканих ілюзій, але та стояла осторонь...

Сіючи щастя поміж нами, коли вона торкнулась проворними пальцями клавіш старого, припорошеного пилом, фортепіано. Полилась мелодія її душі, а очі знайшли серед натовпу слухачів самотні очі змерзлого вовка-одинака...

До тебе йшла, мов до березня весна, самотня вбивця неприборканих ілюзій. Ти ж бо не знала, що вона вбиватиме тебе повільно. Вона винищуватиме частинку за частинкою твого серця, аж допоки там не вистачить місця для цілої людини. Ти здивуєшся, яке безмежно велике твоє серце. Ти хоробра, ти ж бо давно зрозуміла, що їм"я їй - Любов...