можливо, це не те, чого ви очікуєте...

... але мій блог перетворюється в чернетку, списану моїми думками, продірявлену сильним натиском ручки, заляпану чорним і червоним чорнилом, а подекуди...солоними краплями дощу, так...дощу.

Я маю Тебе.
Прийшовши додому, відчувши всі погодні протиріччя, замерзши зовсім...мене чекала філіжанка гарячого чаю, Твоя ніжна посмішка й тепло, що Ти випрмінюєш. Ти - моє сонце, та ні...Ти - гарячіше Сонця. Ти ніколи не ховаєшся за хмарами, не затримуєшся на іншому континенті в нічний час, палаєш любов"ю до всього, що тебе оточує.
Неважливо, скільки часу Ти думаєш про мене, скільки турботи у Твоїх очах, скільки докору...
Я ж бо добре знаю, що Ти ніколи не збайдужієш до мене, природні інстинкти це заперечують.
"Коли ти, думаючи, що я не бачу, повісила на холодильнику мій перший малюнок, у мене з'явилось бажання малювати.
Коли ти, думаючи, що я не бачу, готувала торт на мій день народження, спеціально для мене... Я зрозуміла, що дрібні речі теж можуть бути винятково важливими.
Коли ти, думаючи, що я не бачу, молилась, я теж повірила в існування Бога, з яким завжди можна розмовляти.
Коли ти, думаючи, що я вже сплю, цілувала мене, я зрозуміла, що любиш мене.
Коли ти, думаючи, що я не бачу, зрошувала свої очі рясними сльозами, я зрозуміла, що часом стаються прикрі речі, але сльози допомагають.
Коли ти, думаючи, що я не зауважую, посміхалась, і я хотіла бути люб'язною й увічливою, як ти.
Коли ти, думаючи, що я не бачу, переживала за мене, і я хотіла бути собою.
Коли ти думала, що я не бачу, я все бачила, тож дуже дякую тобі за все, що ти робила, думаючи, що я не могла цього бачити"

Колись я скажу це тобі, але зараз не час.
Ти найдорожче і найцінніше, що в мене є.
Мені прикро і дуже соромно, що змушую Тебе плакати іноді.
Тоді Ти стаєш такою ранимою і мені так боляче, що лише моя подушка довгими ночами знає, як сильно я переживаю за Тебе...
Ти так часто посміхаєшся і віриш в те, що все буде добре.
І я вірю, заради Тебе.
Прости мені, бо я не гідна зватись Твоєю дочкою...
Поки не пізно, прости за все.
І завжди знай: я люблю Тебе...

P.S.: і який би діагноз не поставила лікарі, Ти завжди будеш зі мною. Навіть зараз...я заплющую очі, і згадую.
Твій дзвінкий голос: "Дівчинка маленька, чорні оченята. Ти моя красуня, ти моє курчатко..." Я, ще зовсім малеча, дзвінко сміюсь і стараюсь перехопити Твій серйозний вираз обличчя. Потім зриваю з себе теплий плед і міцно обіймаю Тебе. Ти не сердишся, хоч на годиннику вже далеко за північ. Ти всміхаєшся, гладиш мене, я просто слухаю, як стукотить Твоє серце...
- Я люблю тебе, мам...
І любитиму всю свідому частину свого життя...